Істерики у малят

Агресивність та істерики у двохрічних малят

Безумовно, жодна людина не готова побачити, як одного разу її маленьке янголятко проявить свій гнів.

При цьому, коли агресивність малюка досягне свого апогею, батьки навіть можуть відчути на собі справжнє насильство, звісно, доки їхній терпець не урветься.

Як вибачитися за доньку, яка вкусила сусідського хлопчика? Або подивитись в очі хлопцеві у продуктовому магазині після заподіяних руйнувань у відділі?..

Не дивно, що батьки засмучуються. У 2000 році дослідження, проведене в дитячих садках Квебека й опубліковане в «Міжнародному журналі поведінкового розвитку», наочно показало вченим те, з чим багато батьків уже давно знайомі: малюки є найбільш агресивними людьми на планеті. У ході дослідження вивчалася частота агресивних проявів у двохрічних дітей і виявилося, що з кожних чотирьох епізодів соціальної взаємодії один з них має характер фізичної агресивності.

Але є й позитивний факт: ваш малюк зрештою переросте свої істерики, штовхання, удари рукою, ногою й інші агресивні дії. А поки що вам як батькам пропонуються кілька порад, які допоможуть заспокоїти маленького агресора та зберегти самовладання.

• Здебільшого прояви агресії у малюків – типове явище. Кусатися, плюватися, плескати долонькою – природні прояви емоцій (хоча інколи і доводять батьків до несамовитості), вони є частиною розвитку людини. Ваш малюк поводиться як маленький монстр, тому що його емоції та бажання розвиваються значно швидше, ніж комунікативні навички. Він обурюється, але не може озвучити свої почуття, тому й робить такі нападки. Він хоче іграшку й не має жодного контролю над своїми імпульсами, тому відштовхує іншу дитину, щоб забрати цю іграшку собі. У його маленькому мозку відбувається безліч операцій, але єдина відповідь, з якою він поки потужно контактує, – це агресивність.
• Зберігайте спокій під час істерики. Дитячі психіатри попереджають, що коли ми піддаємо малюків агресії безпосередньо або побічно (демонструємо її), то тим самим здатні викликати агресивну реакцію в них. Коли ви спалахуєте, стоячи в черзі, це вчить вашого малюка, що гнів – це абсолютно законна реакція на розчарування. Тож доки ви ухиляєтесь від склянки, яка вже летить, зробіть глибокий вдих. Спробуйте переключитися із гніву на жаль: малюк не насміхається й не знущається над вами, він просто бореться із внутрішніми імпульсами, яких не може зрозуміти. Закрийте очі й порахуйте до десяти. Якщо це не подіє, спробуйте діяти: використовуйте спокійний тон голосу, теплоту й ніжність ваших рук, навіть якщо вам доведеться це вдавати.
• Припиняйте істерику відразу. Залишатися спокійним зовсім не означає сидіти склавши руки. Необхідно спокійно й відразу ж вивести агресивного малюка із зони конфлікту. Відведіть його в тихе місце й поясніть: «У тебе є час подумати («тайм-аут»), тому що ти вкусив Дениса. Ми не кусаємось. Кусання заподіює біль». Не читайте лекцій і нотацій, не намагайтеся з ним домовитись, він усе одно не може концентрувати свою увагу так довго. Залишайтесь поруч з ним, але ігноруйте будь-яке дитяче вдавання та примхливе награвання. Як тільки дитина протягом двох хвилин посидить спокійно, дозвольте їй повернутись до гри. Залишайтесь послідовним, і в результаті вона зрозуміє, що будь-яке її кусання неминуче закінчиться припиненням гри.
• Дійте, використовуючи фізичну активність. Істерики трапляються, але ви можете зменшити їх частоту. Накопичена й нереалізована енергія призводить до спалахів агресивності, тому намагайтеся щодня фізично займатися з вашим малюком. Наприклад, прогулятися з ним по району або в парку, на дитячому майданчику, це дасть дитині можливість досхочу порухатись, тому вже до вечора вона буде занадто виснажена, щоб надмірно проявляти емоції.
• Замініть цукерки морквою. Не дозволяйте вашій дитині стати залежною жертвою цукру та всіляких солодощів, здорове харчування має вирішальне значення для підтримки вашого малюка в урівноваженому та щасливому стані. Для надзвичайно агресивних малюків терапію зазвичай комбінують з рекомендаціями про харчування. Планування регулярного харчування й вилучення з уживання штучних добавок і консервантів, глютену або казеїну можуть зменшити частоту й тяжкість істерик на той час, доки ваш маленький тиран природним чином не виросте зі своїх неадекватних учинків.
• Розумійте попереджувальні знаки. Не всяка агресивність малюків є частиною нормального розвитку. У 2007 році дослідження Вашингтонського університету піддало порівнянню істерику у здорових дітей з істерикою в дітей з депресією або деструктивними розладами й виявило, що агресивність нормальна, якщо вона реєструється п'ять або трохи більше разів на день протягом кількох днів поспіль. Прояви істерики теж можуть служити певним критерієм. Іноді бурхлива істерика може триматись у межах норми, але якщо більшість істерик вашого малюка переростає в люту деструктивну поведінку, то такі явища вже є причиною для занепокоєння. Епізоди надзвичайного самоушкодження: укуси самого себе та дряпання до крові або насильницьке биття головою – це привід для серйозного занепокоєння, навіть якщо такі випадки відбуваються нечасто.
• Знайте, коли звернутись по допомогу. Якщо щось більше, ніж просто втома й виснаження, змушує вас відчувати, що ваш малюк проявляє ненормальну агресивність, ведіть щоденник його спалахів. Зверніть увагу на їх тривалість, на те, як часто вони трапляються й наскільки сильно вони виражені. Якщо поведінка виходить за межі норми, знайдіть час для зустрічі з дитячим психіатром. Ненормальна агресивність може бути ознакою генетичних проблем, стресу, поганого підходу до вирішення поточних проблем або використання неправильних методів їх подолання.

Кращий спосіб витримати агресивність малюка – це залишатися спокійним і далекоглядним. Пам'ятайте, що до часу, коли більшості діток виповнюється три роки, вони переростають свою агресивну поведінку. Залишайтесь послідовними в питаннях покарання й не забувайте заохочувати позитивну поведінку. Озброївшись терпінням, ви і ваш малюк неодмінно доберетесь до його світлої сторони, на якій ви неодмінно зустрінете багато приємного й радісного.